ПЂСНЬ 9-я
Цикл "Сад Божественних пісень"

Святому Духу. Из сего: Дух твой благій наставит мя на землю праву Снизшед языки слія. Разгласная возшумЂ.

Голова всяка свой имЂет смысл;
Сердцу всякому своя любовь,
И не однака всЂм живущим мысль:
Тот овец любит, а тот козлов.
Так и мнЂ вольность одна есть нравна
И безпечальный, препростый путь.
Се — моя мЂра в житіи главна;
Весь окончится мой циркуль тут.

Ты, святый Боже и вЂков творец,
Утверди сіе, что сам создал.
При тебЂ может все в благій конец
Так попасти, как к магниту сталь.
Аще ж не право зрит мое око,
Ты мене, отче, настави здЂсь;
Ты людских видиш, сидяй высоко,
Разных толь мнЂній безщетну смЂсь.

Тот на восточный, сей в вечерній край
Плывет по щастье со всЂх вЂтрил,
Иной в полночной странЂ видит рай,
Иный на полдень путь свой открыл.
Один говорит: вот кто-то косит!
А другій спорит: се ктось стрижет,
А сей: у воза пять кол, голосит.
Скажи: кій бЂс нам в прах мысль сЂчет?

ПIСНЯ 9-та (Переклад)

Святому Духу. Iз цього: «Добрий дух твiй нехай попровадить мене пo piвнiй землi». «Тож зiйдiмо i змiшаймо там їxнi мoви, щоб не розумiли вони мови один одного».

Свій смисл усяка голова трима, 
А серце всяке — свою любов, 
В думках одного у людей нема, 
У вівцях, козах хтось смак знайшов. 
Мені ж свобода лиш одна вабна 
I безпечальна, препроста путь, 
В життi це мiрка є основна, 
З'єднає коло циркуль отут.

Святий мiй Боже i вiкiв творець, 
Стверди, що клав був ти на скрижаль, 
Нехай потягне з кiнця в кiнець 
Наш свiт, як тягнуть магнiти сталь. 
Коли неправо бачить десь око, 
Навчи хуткiше, отче ти мiй, 
Людей ти бачиш, сидиш високо, — 
Думок даремних в них рiзнобiй.

Один на схiдний, той — вечiрнiй край 
Пливуть по щастя з ycix вiтрил, 
Той у пiвнiчнiм краю уздрiв рай, 
На пiвдень iнший шлях свiй вiдкрив. 
Один та й каже: «Онде хтось косить», 
А iнший мовить: «Мабуть, стриже». 
А цей: «У воза п'ять колic», — голосить. 
Скажи: який бic мислi сiче?

Григорій Сковорода

Переклад В. Шевчука


Разработка веб сайтов