«Коли в ту неділю останню»

*    *    *

«Коли в ту неділю останню
Він входив у Єрусалим,
Назустріч лунала осанна.
І бігли з гілками за ним».

Минуло. Запало учора.
На ранок уже ні сліду.
Настала таємна вечеря
І ніч в Гетсиманськиім саду.

Назавтра, як палець, самотній,
З хрестом, у терновім вінку.
Так було у тиждень скорботний,
Так буде завжди на віку.

Офірні горіння в безсмертя
Засвічують Слово Святе.
Зерно мусить перше умерти,
І тільки тоді проросте.

Євген Сверстюк


Разработка веб сайтов