Різдвяний вірш

«Мають нори лисиці і гнізда птахи небесні.
Син же Чоловічий не має де голови прихилити (Мт 8.20). 

В наш світ 
Він прийшов уже гнаним: 
Йому поклонились волхви, 
але по дорозі назад уже замітали свій слід. 
На земних тронах сиділи царі. 
Святині посіли фарисеї. 
У всіх була рішуча віра: 
всі місця зайняті. 
Вгорі та глуха стіна, 
де лежить уже знайдена істина. 
Пильні хранителі дослухались 
Нового Слова:
чим воно загрожує?.. 
Лише один оцінив прихід на землю
Месії: 
з високої гори показав Йому 
Усі царства світу і славу їх 
і ладен був віддати їх лише за те, 
щоб поклонився йому. 
Ходили за Ним нещасні і каліки, 
благаючи чуда, 
але навіть грім чудес і блискавиці
мудрости — 
затягувало павутиною
фарисейства. 
Маловірні учні, яким рости
до апостолів, 
тверді вороги, яких не вразити
любов’ю, 
юрми цікавих, міняйли в храмі, 
просвітлені блудниці, 
потаємні Никодими 
в примарах страху, що зродив Юду. 
І тільки максималізм віри: 
«Хто не збирає зо мною,
той розкидає». 
І тільки максималізм серця: 
«Будьте мудрі, як змії, і невинні,
як голубки». 
І чиста сила офіри.

Євген Сверстюк


Разработка веб сайтов