Єврейська мелодія («Ти не мій! розлучив нас далекий твій край»)

Ти не мій! розлучив нас далекий твій край,
     І вродлива чужинка забрала!
Ти там, може, знайшов незаказаний рай,
     Я ж без тебе, мов квітка, зів'яла.

І зостались мені лиш пісні та думки…
     Ті пісні наші бранці зложили,
Прислухаючись, як край Євфрату-ріки
     Вавілонськії верби шуміли.

Ті пісні не співались, у дні жалібні
     Арфи висіли смутно на вітах
І гойдались, неначе журились, сумні,
     По веселих утрачених літах.

На мовчазних устах не лунав тихий спів,
     Він на крилах думок у пустиню,
У зруйноване Божеє місто летів
     І оплакував рідну святиню:

«Ти в руїнах тепера, єдиний наш храм,
     Вороги найсвятіше сплямили,
На твоїм олтарі неправдивим богам
     Чужоземці вогонь запалили.

Всі пророки твої від тебе відреклись,
     І левітів немає з тобою.
Хто погляне на стіни, величні колись,
     Покиває, сумний, головою.

Ти не наш, але вірними будуть тобі
     На чужині ізраїльські люди, –
Що Господь сам обрав за святиню собі,
     Те довіку святинею буде!»

Милий мій! ти для мене зруйнований храм,
     Чи я зрадити маю святині
Через те, що віддана вона ворогам
     І чужій, неправдивій богині?

Леся Українка


Разработка веб сайтов