Багач

VI
Серцем молився Мойсей
І скорботою Духа цілого
І говорив йому Бог:
«Що так до Мене кричиш?

Хоч ти заціпив уста
Так що й слова вони не говорять.
Але я чую аж тут,
Як твоє серце кричить».

VII

Гнів — се огонь. Чим більше дров кладеш,
Тим ярче полум’я лютує ясне;
А перестань докидувати дров,
Як стій загасне.

Як моряки в час бурі все зсудна
У море мечуть, щоб судно влегшити,
А стихне буря, жаль їм стане страт,
Почнуть тужити, —

Так і гнівний у лютому розпалі
Не тямить, що здорове, що боляче.
А гнів мине, — згадавши, що накоїв,
Запізно плаче.

VIII

Немає друга понад мудрість
Ні ворога над глупоту,
Так, як нема любові в світі
Над матірню любов святу.

Не ділиш мудрості з братами,
Її злодії не вкрадуть,
Її не згубиш на дорозі,
Вона є вольна серед пут.

Вона магніт посеред моря,
Найвищий скарб, безцінний дар
Огнище тепле в студінь горя,
Холодна тінь під страстей сквар.

Без неї все життя пустиня,
Так як пустий без друга шлях, 
І як твій дім пустий без сина,
І як пустий дурного страх.

Х

Хоч хто і сто літ проживе
Безчесно, непоздержливо, — 
Волів би день один прожить
У чесноті, в думках святих.

Хоч хто і сто літ проживе,
Без розуму, блукаючи, — 
Волів би день один прожить
У розумі, в думках святих.

Хоч хто і сто літ проживе
Ліниво, без енергії, — 
Волів би день один прожить
У праці, в чеснім змаганні.

Хоч хто і сто літ проживе,
Про почин і кінець не дба, — 
Волів би день один прожить
І тямить почин і кінець.

Хоч хто і сто літ проживе,
Премудрості не знаючи, — 
Волів би день один прожить,
Пізнавши праведний закон.

Іван Франко


Разработка веб сайтов