DUAE VIAE (Дві дороги)
Далекими шляхами я шукав тебе, мій Боже,
вітрів питався рвучких, швидкокрилих:
де є він?
Даремно думав, що на тугу мудрість книг поможе,
що заспокоїть, що вдоволить спраглий серця гін.
Питався за тобою всяких стрінутих людей,
одначе всі вони мені тебе не показали;
шукав тебе в низинах, в горах,
на шпилях недей,
в курній мужицькій хаті і в гладкій балевій залі.
У тьмяних сутінках запилених бібліотек,
у дивних буквах нечітких старого фоліяла,
в словах, що їх писав колись монах, учений грек,
одначе в них лиш мертва цвіль минулого дрімала.
І не знайшов тебе, дарма шукав, хоч тільки змоги,
щоби побачити твою присутність. Всюди темно.
Не знав що розминулись поруч себе
дві дороги:
Ти теж шукав мене — у моїм серці. Теж даремно.
Богдан-Ігор Антонич
Переглядів: 576
