Проскура

Дитинко Божа!
Ці вірші не до співання, а до читання. Читай же їх собі поволеньки, уважно і поважно, а будеш видіти, які вони ладні та вгадні.
 
1. Проскурка
 
Свята проскурко пшенична,
Яка ти чесна та велична!
Бо як мав Спас іти на муки,
Тебе брав в пречисті свої руки,
І помолившись благословив,
Благословивши учням мовив:
«Ця проскура є моє тіло,
І всі церкви я нею обділю,
І всіх не вірних погодую,
І кров’ю свою участую!»
Тому дитинка в божім дому
Ісусу молиться святому,
Ручки свої до купки склавши,
І до Ісуса свого знявши.
Бо він є в церкві на престолі:
До нього це дитятко молить.
 
2. Я твій, Ісусе!
 
Я твій, Ісусе, був і є,
    Ісусе мій святий!
Ти твоєю ручкою дорогою
    Від злого мене укрий!
 
Бо Ти по світі як ходив,
    То діточок любив,
Казав до себе їх вести,
    Ручки на них складав.
 
До кого ж має і тепер
    Дитинка ся горнуть,
Як не до тебе, Спасе мій,
    Як не у твою путь?
 
Хоч доокола темна ніч,
    Хоч вовк недобрий в’є, –
Дитина любить бо Христа,
    В Ісуса світлість є.
 
А хоч закличе Бог колись
    Татка на другий світ. –
Ісус солодкий та благий,
    Отець усіх сиріт.
 
І Він дитятко сам веде
    Святов свойов руков,
Тай каже: «Синку мій, не бійсь?
    Я всіди є з тобов!»
 
 
3. Матінка Христова моя!
 
Яка ти красна, матінко Христова!
Як дуже любиш ти синка се твого!
Як ’го до себе мило ти голубиш,
Бо діточок ти добре дуже любиш!
 
І я такий, бо хочу чемний бути.
Як твій синок, що так ’го люблять люди:
І я ся хочу добре справувати,
То ти і моя добра будеш мати!
 
О будь же, будь же, я тя красно прошу!
Ручки маленькі все до тебе зношу!
Бо ти є мати всього сего світа,
А ми усі послушні твої діти.
 
 
4. Ангелику мій!
 
Ти у мене хранитель є благий!
Сохрани мене від всякого злого!
І доведи, небесний мій друже.
До мого і твого Ісуса.
Бо на світі недобрі є люди,
Що провадять дитину в облуду.
О, відвертай облуду від мене,
Би не скорбив Ісус наш на мене!
 
 
5. Дитина на Господа уповає
 
І дні ідуть і ночі йдуть,
Пригоди много вони ведуть;
Дитина ж їх ся не боїться,
Бо Господь добрий держить світ,
А Господь Бог отець наш є,
З-за нього все, що є, живе.
 
Дитина піде в ліс, у бір,
У лісі вовк, у лісі звір,
Гадя сипуща у корчах,
Чатує на дитинку – ах!
А воно нічо ся не боїт,
Бо Господь добрий держить світ.
 
Зійшлися хмари, грім гримить,
І блискавиця в них горить,
А то дитя лягає спати,
Кладе дитинку свою спати.
Вона нічого ся не боїт,
Бо Господь добрий держить світ.
 
Тому не боюся нікого,
Лиш Бога Господа одного,
Він має рай, Він має власть,
Він і дитині неба дасть,
Бо він тримає все на світі:
На нього уповають діти.
 
 
6. Де дитині добре?
 
О, як дитятку добре є
У своєї мамки на ручках,
Як мило з мамков в’но живе,
Не вість за нужду ні за страх.
 
А ще дитятку ліпше є
На рученьках святих Христових:
Бо з ним у небі в’но живе,
В святих садах, в святих покоях.
 
Та з ангелятками ся грать
І з яблучки та з квіточками,
Та з пташками собі літать –
О, там му ліпше, як у мами.
 
 
7. Наша хатка
 
Наша хатка невеличка,
Лиш хорімці та світличка,
Над віконцем образочки,
Ціла хатка у садочку.
 
Хоч нема в нас срібла, злота,
То є радість і охота,
Татко любий, мамка мила,
Нивка хлібець уродила.
 
Буду й я раз роботящий…
Хлібороба світ найкращий:
Як ся вивчу божу школу,
Піду з плугом, воли в поле!
 
Буду поле я орати,
Буду Бога я благати,
Бог же добрий, милостивий.
Благословить руську ниву.
 
А як в свою добру добу
Мя покличе Господь д’себі,
То весело д’нему рушу
І віддам ’му чисту душу.
 
8. Святий Миколай
 
Святий то Миколай, як ще він жив на світі,
То дуже, велико любив він добрі діти.
 
Тай все до них казав: «Ви мої діточки!
Найкращі у ручки дитинці книжечки.
 
Бо скільки діточки у книжечках читають.
То тільки з радощів ангели співають.
 
А кілько діточки напишуть красний склад,
То тільки і Ісус у небі тому рад.
 
Учіться ж, діточки, бо треба ся учити!
Я буду діточки за то благословити.»
 
 
9. Уставати!
 
Ану, діти, уставати,
Бо вже зорі, бо вже світ!
Ластів’ята вже на хаті.
Посмітюшка каже «фіть!»
 
А той волик на оборі
Вже рикає, вже би пас,
А корівка бурикає:
Уставати, діти, час!
 
Бо хто рано, каже, встане
І хто Богу дасть поклін,
І до Спаса мило гляне,
Як ударить божий дзвін,
Того Господь благословить
І направить в добру путь.
 
А когутик: «Кукуріку!
У постелі не грими!
Не проспати би пів віку,
А вставати, як і ми!»
 
10. Рано
 
Бог усе дав, дав і ніч і днинку,
День до праці, нічку до спочинку,
А дитинка, скоро рано встане,
То до Бога на сам перед гляне.
 
Та й промовить: «Добрий, любий Боже,
Дай ми всього, що дитинці гоже!
А в сам перед дай здоров’я мамці
І таткові, май їх в своїй тямці!
 
А дитинці, Боже, дай розуму
До науки, дай ї, татку, уму,
А як вивчиться вона у школі,
Дай, о Боже, ти дитинці долі!»
 
Юрій Федькович

Переглядів: 453