Хвала
Хвала Тобі, хвала — за хвилі, що рокочуть,
Що грають ласкою довічної краси,
Хвала за ясний день, за тихий гомін ночі,
За розкіш ранньої й вечірньої роси.
Заутра чую глас — я ложе покидаю
І в хмарах золотих я одсвіт Твій ловлю,
Дивуюсь і молюсь, і ночі сон згадаю,
І серцем зрадуюсь, і знов Тебе хвалю.
Хвала Тобі, хвала — за хвилі, що рокочуть,
Що грають ласкою довічної краси,
Хвала за ясний день, за тихий гомін ночі,
За розкіш ранньої й вечірньої роси.
Я даль небес Твоїх і славлю й вихваляю,
І мудрість мудрую таємную Твою,
І лоно хвиль земних, де серцем я гадаю,
Пишаюсь, радуюсь, ридаю, продаю.
Хвала Тобі, хвала — за хвилі, що рокочуть,
Що грають ласкою довічної краси,
Хвала за ясний день, за тихий гомін ночі,
За розкіш ранньої й вечірньої роси.
На ірій з півночі стокрила галич плине,
Я бачу хмари їх, я окрик їх ловлю,
І — син землі — між них, за ними серцем лину,
І зникнуть вільнії — я знов Тебе хвалю.
Простір ланів моїх, німих, широкополих,
В чужині згадую — і тихо сльози ллю.
Кому мій тихий жаль, кому сльоза неволі,
Душею ясною кого в той час хвалю?
Хвала Тобі, хвала — за хвилі, що рокочуть,
Що грають ласкою довічної краси,
Хвала за ясний день, за тихий гомін ночі,
За розкіш ранньої й вечірньої роси.
І знов, і знов, і знов — від ранку і до ранку
Я чую серця труд, сльозу Твоїх очей,
Уста мої горять, палають без останку,
І лине знов хвала в пітьмі німих ночей...
За пісню вільную — хвала Тобі, хвала,
За думу гордую високого чола,
За ласку чар німих, нудьгу ночей минулих,
За сумний перебір навіки струн заснулих.
Далеко там, за лоном океана,
З висот Твоїх німих я чую глас органа,
Тобі, Превишньому, несуть твоє осанна...
Хвала Тобі, хвала — за хвилі, що рокочуть,
Що грають ласкою довічної краси,
Хвала за ясний день, за тихий гомін ночі,
За розкіш ранньої й вечірньої роси.
Микола Філянський
Переглядів: 390
