Великдень («Великдень! А ти нині, хлопче, в шинку?»)
Я
Великдень! А ти нині, хлопче, в шинку?
Він
А де ж маю бути? Ще добре, що тут
Посидіти ось супокійно дають,
А вип’єш що, з хати надвір не женуть.
Я
Великдень! Від самого досвітку чуть:
Воскреснії дзвони гудуть та гудуть!
А звичай наш каже старому й малому
В той день бути дома.
Він
Нема в мене дому.
Я
Ну… дому нема, збудувати не вспів…
Та ні, я не теє сказати хотів,
А те, що, діждавшись воскресної днини,
В родині пробудь.
Він
Я не маю родини.
Я
Га, так, твоя правда! Не маєш родини!
Чи також не маєш дівчини-дружини?
Вона розговорить, вона приголубить –
У неї б пробув…
Він
Хто бідноту полюбить?
В господаря вчора весь день я робив.
Надвечір, що згода, мені заплатив –
На свята не просить, скупенько й самому.
Іди! А куди? Без родини, без дому…
Ну, звісно, в шинок. Дещо вип’єш, закусиш,
Зате й за ночліг вже платити не мусиш!
Просидиш так свята, коби до посвят,
Та й знов тра нової роботи шукать.
Іван Франко
Переглядів: 679
