Переложение псалма 139

Изми мя, Господи, от человека лукава; от мужа неправедна избави мя.

О, вирви, Господи, мене з рук чоловіка,
Що шарпає мене, мов горлицю шульпіка!
І од лукавого мене Ти слобони,
Бо в серці щось лихе задумують вони
І гострять на мене свої, мов стріли, зуби;
Шукають, де ступлю, вони моєї згуби.
Язик їх — патока, а думка не така —
Отрута лютая, ще гірш от мишака.
О! Визволи мене од хитрих ворогів,
Що підо мною день і ніч копають рів!
Бач, притрусили як тенета квіточками!
Бач, під моїми як капкан стирчить ногами,
І, мов тим пліточкам, принаду на гачках
Розставили вони скрізь на моїх стежках!
От в смутку я й кажу: ти, Госпідь мій, надія,
Рятуй! Бо до землі моя приклякла шия!
Ти ж боронив мене, за мене скрізь знайшовсь,
Як з ворогами я за честь Твою боровсь.
Не попусти й тепер мене Ти в вражі руки,
Бо так роз’юшаться, що наберусь я муки!
А що ті брехуни на мене там несуть, —
На їх же голови ті кривди і спадуть.
Із неба угілля спаде і злих попалить,
І янгол кари їх на дно до пекла звалить.
Та вже не пановать на світі брехунам,
Не здобровать і злим, що допікають нам.
Хоч присягнуть, — їм суд у Господа недовгий,
Всяк одбере своє: зобидчик-пан і вбогий.
Прославить же Тебе правдивий чоловік
Й перед лицем Твоїм в раю жив буде ввік.

7 декабря 1858 г., Харьков

Петро Гулак-Артемовський

Переглядів: 424


Разработка веб сайтов