«Минає двотисячний рік»

*   *   *

Минає двотисячний рік —
У величі дум і діянь,
Що звершив Святий Чоловік, 
Зійшовши з небес для страждань,

Минає дві тисячі літ,
Дарованих небом для нас,
Щоб в душі взяли Заповіт 
Творити Добро повсякчас.
І силою вищих Небес 
Відкрилась нам сутність життя. 
За неї розп’ятий Христос 
Вернувся до нас з забуття.

Дві тисячі років прощав
Всевишній 
Людську Темноту,
Дві тисячі років долав 
У душах глуху сліпоту.

А люди — о, диво із див! —
В молитвах збивали чоло,
А потім,
Підводившись,
Йшли
Вбивати і сіяти зло.

Душа вся від страху тремтить,
Як бачу цю марність зусиль:
Чи стачить терпіння терпіть 
Облуду зрадливих молінь?

О Боже, Ти нам поможи
Ідухом Своїм возвелич — 
Дорогу до храму вкажи
І знову до істини клич.

Раїса Іванченко

Переглядів: 8


Разработка веб сайтов