«Минає двотисячний рік»
* * *
Минає двотисячний рік —
У величі дум і діянь,
Що звершив Святий Чоловік,
Зійшовши з небес для страждань,
Минає дві тисячі літ,
Дарованих небом для нас,
Щоб в душі взяли Заповіт
Творити Добро повсякчас.
І силою вищих Небес
Відкрилась нам сутність життя.
За неї розп’ятий Христос
Вернувся до нас з забуття.
Дві тисячі років прощав
Всевишній
Людську Темноту,
Дві тисячі років долав
У душах глуху сліпоту.
А люди — о, диво із див! —
В молитвах збивали чоло,
А потім,
Підводившись,
Йшли
Вбивати і сіяти зло.
Душа вся від страху тремтить,
Як бачу цю марність зусиль:
Чи стачить терпіння терпіть
Облуду зрадливих молінь?
О Боже, Ти нам поможи
Ідухом Своїм возвелич —
Дорогу до храму вкажи
І знову до істини клич.
Раїса Іванченко
Переглядів: 490
