Райська елегія
Зажурилася Єва,
і Адам заклопотаний ходить,
і посивілі хмари висмикує Бог з бороди.
Щось у цьому раю вже нічого не родить,
вже нічого не родить,
тільки родять запретні плоди.
Бог трясе кулаками:
та що ж це настало за врем’я?!
Кинеш оком з небес, а запретні плоди оніно!
Єва сушить узвар, Єва робить із них варення,
засипає у бутлі, і вже шумує вино!
Бог їй каже: о жінко!
Ти ж тільки слабке створіння.
Ти забула, що я унатурив тебе із ребра?
Не скузуйся зі мною, бо із того варіння,
бо із того варіння не буде тобі добра.
А вона йому каже:
— На те ж воно, Господи, й літо,
щоб плоди достигали. І що ж ти створив за світ?
Ще ж немає ні людства, ні преси, пі головліта,
а цензура вже є, і є заборонений плід!
Бог тоді до Адама:
— Ти приборкай свою половину,
бо ж, анахтемська віра, отак розпустилася, ич!
— Я б їй, Боже, зварив незапретну якусь картоплину,
так збутвіло ж усе, і не родить в раю анігич.
І підкрався тоді
до Адама Змій-Іскуситель,
витягнув портупею та й муркоче ласо, мов кіт:
— Тут же с гнилички, тебе ж хоче спасти Спаситель.
Ну зірви, ну скуштуй хоч один незапретний плід!
Безпринципний Адам,
Хоч боявся божої довбні,
а сказав, потонувши по самі вуха в гріху:
— Коли ж, Боже, плоди
незапретні —
такі невоздобні,
і червиві такі, що тільки й сказати: тьху!
— Так за те ж, що ви їли
плоди запретного древа,
Покараю вас тяжко і безсмертія вам не дам!
Чимчикує із раю репресована Єва…
І трюхикає вслід «поражонний в правах» Адам…
Ліна Костенко
Переглядів: 1361
