Господи, дай нам любові
Я іду по життю, як по каменях, йду,
Не минаючи біль та тривогу,
Поєднавши в душі щастя мить і біду,
Все шукаю до Бога дорогу.
Давня віра, яка ще з дитинства жива,
Знову дзвоном церковним озветься.
І молитви Господньої віщі слова
Притулю я до грішного серця.
З нас ніхто не святий, кожен має свій гріх.
Хоч вдягаємо маску на лиця.
Все частіше мені і за себе, і всіх
Тихо хочеться стать й помолиться.
В час земних катастроф, зла й людських протиріч
Не надійсь на удачу та силу.
І зринають слова, наче кредо сторіч:
— Боже, Боже, спаси і помилуй.
Вадим Крищенко
Переглядів: 522
