Возлюбімо ближнього
Спасіння — у добрі, спасіння — у любові,
І це стосується, напевно, нас усіх.
Чого ж ми носимо у серці та у слові
Отруту заздрості та злості вічний гріх?
Нехай не топче нас неправди битий чобіт...
Зустрівши ближнього, хай відчуття твоє
Душі признається, що у людській подобі
Це сам Господь правицю подає.
Возлюбімо ближнього як самих себе —
Хай це усвідомить той, хто з людей гребе.
Возлюбімо ближнього — тихо, без прикрас:
І любов Всевишнього теж зігріє нас.
Возлюбімо ближнього з відчуттям тепла —
Й певен, що поменшає в цьому світі зла
І засвітить радістю небо голубе...
Возлюбімо ближнього як самих себе.
У битві давнішній безчесності та правди,
В куточку заховавшись, ти не стій,
Бо люди просять помочі й поради,
Для них потрібний щирий відгук твій.
У вік жорстокості та перебитих істин
Господню заповідь нам треба повторить
І написать її на найвиднішім місці
Як вищу мудрість двадцяти століть.
Возлюбімо ближнього як самих себе —
Хай це усвідомить той, хто з людей гребе.
Возлюбімо ближнього — тихо, без прикрас:
І любов Всевишнього теж зігріє нас.
Возлюбімо ближнього з відчуттям тепла —
Й певен, що поменшає в цьому світі зла
І засвітить радістю небо голубе...
Возлюбімо ближнього як самих себе.
Вадим Крищенко
Переглядів: 445
