Молитва («Всевишній! Я Тобі молюся...»)

Присвячена Докторові Пулюєві на спомин зоряної ночі на Вкраїні, в Хуторі.

Ничто! Но Ты во мне сияешь
Величеством Твоих доброт:
Во мне Себя изображаешь,
Как солнце в малой капле вод.
Державин

Всевишній! Я Тобі молюся,
Молекул космоса Твого…
Де Ти, хто Ти, — даремно б’юся,
Ні, не збагну повік цього!
Повік науці не обняти
Всього, що Ти создав ecu…
Даремно розум наш крилатий
Шукає краю небеси!
Знемігшися, на ту пилинку
Спускається, що ми звемо
Вселенною, — що на хвилинку
Її в імперії рвемо.
І тут безодня животвору,
І тут премудрість без кінця…
Однаково горі і долу
Сіяє світ Твого лиця.
Молюсь, не дай мені розпуки
Зректися розуму мого:
Нехай не гасне світ науки
В проміннях сяєва Твого.
Нехай мій дух в земній юдолі
Не знижується до звірят;
З Твоєї пресвятої волі
Нехай вовіки буде свят!

Пантелеймон Куліш

Переглядів: 1098


Разработка веб сайтов