Псальма ХІІ

Доколь, Господи, забудеш мя до конца

Доколі, Господи, забудеш
         мене в напасті до конця 
і одвертатимеш од мене
         святу красу твого лиця?

Доколі вбогою душею
         і серцем хирявим моїм, 
на радість ворогу, я буду
         молитися стінам німим?

Почуй мій голос, глянь на мене, 
          незрячі очі просвіти, 
не дай мені в гріхах сконати,
         навік заснути в темності.

Не дай, щоб вороги хвалились, 
         вбачаючи мою біду, 
щоб злющі люди веселились, 
         як захитаюсь та'впаду!

В Тобі моя надія, Боже,
         Твоєю ласкою спасусь,
Твоя рука мені поможе,
Твоїм добром возвеселюсь.

Пантелеймон Куліш

Переглядів: 14


Разработка веб сайтов