Псальма ХІІ
Доколь, Господи, забудеш мя до конца
Доколі, Господи, забудеш
мене в напасті до конця
і одвертатимеш од мене
святу красу твого лиця?
Доколі вбогою душею
і серцем хирявим моїм,
на радість ворогу, я буду
молитися стінам німим?
Почуй мій голос, глянь на мене,
незрячі очі просвіти,
не дай мені в гріхах сконати,
навік заснути в темності.
Не дай, щоб вороги хвалились,
вбачаючи мою біду,
щоб злющі люди веселились,
як захитаюсь та'впаду!
В Тобі моя надія, Боже,
Твоєю ласкою спасусь,
Твоя рука мені поможе,
Твоїм добром возвеселюсь.
Пантелеймон Куліш
Переглядів: 472