Великдень

Сонце — як усміх дитини
Хмари — як материн гнів.
А понад нивами лине
Сріблом вибиваний спів.
Сріблом вибиваний,
Золотом зливаний,
Дзвонами золотими.

Серце камінне — як з воску,
Очі-кинджали як шовк.
В кожній клітиночці мозку
Голос ненависти змовк.
Голос ненависти
Пошепти зависти
Переміняється в сльози.

Синява неба у грудях.
Легіт весняний в словах.
Ласка розквітла на людях —
Білі квітки на гробах.
Соняшним спомином
Радісним гомоном:
«Великдень!»
Львів, 1927