На Святий вечір
Смеркається. Ослизлий день
Між мурами конає.
В печі червоний блис огень,
А в сінях вітер грає.
Той тихий і сумний настрій
Несе мене світами,
І я лечу на крилах мрій
До батька і до мами.
Сніжок паде, як срібний пух,
Мороз малює квіти:
Накритий стіл, в куті дідух,
Пустують в сіні діти.
Знайшли собі свистун-горіх
І свищуть в перегони;
Лящить в ушах діточий сміх,
З дзвіниці дзвонять дзвони.
Гей, кілько то минуло літ!
А я так добре чую
Кожухів шелест, скрип чобіт
І щиру пісню тую.
Далекий світ, великий час,
Пливуть літа рікою,
А я все пам’ятаю вас,
Як йдете з колядою.
Ще й нині чую, як Юрко
Співає: «Бог предвічний»,
Як сопраном пищить Федько,
Баском реве Зарічний.
Скрипливий наболілий спів,
Такий, як хлопські груди.
Та хто його раз зрозумів,
До смерті не забуде.
Ще й нині бачу, як Федір
«Вінчованє» голосить.
Втворились двері нарозтвір,
І батько в хату просить.
І починається річна
У панотця гостина.
Ціле село єднається,
Немов одна родина.
Засіли ґазди на лавках,
Найстарший на покуттю.
Тріщать склянки в сильних руках;
На стелю мечуть кутю.
Говорять, що важкі літа,
Не вродили ячмені,
Що правди їм ніде нема,
І — затискають жмені.
Говорять: оком де не кинь,
Усюди кривда й горе;
Чи сяк, чи так, ти, хлопе, гинь,
Біда тебе поборе...
Говорять, — а слова летять
Молитвою до Бога.
Та чи дійдуть, чи долетять?
Щаслива їм дорога!..
Далекий світ, великий час,
Пливуть літа рікою,
Гей! Що чувати там у вас?
Чи йдете з колядою?
Чи ще живий Федір, Юрко
І мій сусід Зарічний?
Чи й нині, як колись, давно,
Співають: «Бог предвічний»?
Чи й нині мерехтять зірки
Над хатою старою?..
Гей, краю мій, не знаєш ти,
Як тужу за тобою!
Богдан Лепкий
Переглядів: 2324
