На Святий вечір

Смеркається. Ослизлий день 
Між мурами конає.
В печі червоний блис огень, 
А в сінях вітер грає.

Той тихий і сумний настрій 
Несе мене світами,
І я лечу на крилах мрій 
До батька і до мами.

Сніжок паде, як срібний пух, 
Мороз малює квіти: 
Накритий стіл, в куті дідух, 
Пустують в сіні діти.

Знайшли собі свистун-горіх 
І свищуть в перегони; 
Лящить в ушах діточий сміх, 
З дзвіниці дзвонять дзвони.

Гей, кілько то минуло літ!
А я так добре чую 
Кожухів шелест, скрип чобіт 
І щиру пісню тую.

Далекий світ, великий час, 
Пливуть літа рікою,
А я все пам’ятаю вас,
Як йдете з колядою.

Ще й нині чую, як Юрко 
Співає: «Бог предвічний»,
Як сопраном пищить Федько, 
Баском реве Зарічний.

Скрипливий наболілий спів, 
Такий, як хлопські груди.
Та хто його раз зрозумів,
До смерті не забуде.

Ще й нині бачу, як Федір 
«Вінчованє» голосить.
Втворились двері нарозтвір,
І батько в хату просить.

І починається річна 
У панотця гостина.
Ціле село єднається,
Немов одна родина.

Засіли ґазди на лавках, 
Найстарший на покуттю.
Тріщать склянки в сильних руках; 
На стелю мечуть кутю.

Говорять, що важкі літа,
Не вродили ячмені,
Що правди їм ніде нема,
І — затискають жмені.

Говорять: оком де не кинь,
Усюди кривда й горе;
Чи сяк, чи так, ти, хлопе, гинь, 
Біда тебе поборе...

Говорять, — а слова летять 
Молитвою до Бога.
Та чи дійдуть, чи долетять? 
Щаслива їм дорога!..

Далекий світ, великий час, 
Пливуть літа рікою,
Гей! Що чувати там у вас? 
Чи йдете з колядою?

Чи ще живий Федір, Юрко 
І мій сусід Зарічний?
Чи й нині, як колись, давно, 
Співають: «Бог предвічний»?

Чи й нині мерехтять зірки 
Над хатою старою?..
Гей, краю мій, не знаєш ти, 
Як тужу за тобою!

Богдан Лепкий

Переглядів: 19


Разработка веб сайтов