Під Різдво («Гадко! Куди ти? Куди?»)

Гадко! Куди ти? Куди?
Вітер загладив сліди,
Блуд ходить попід острішки*, 
Ні кіньми, ані пішки 
Не забіжиш туди,

Де бігав дрібними ногами 
Колись, давними літами, —
От, краще в хаті сиди!
Легко сказати!.. Манить 
Хоч на хвилинку, на мить,

Як не на яві, то в сні 
Перелетіли в давні 
Літа минулі.
             З усіми
Близькими серцю, своїми
Відсвяткувати Різдво.

Кутя, ялинка-звізда,
І житний сніп і коляда,
І все, і все так, як було.
Так, як було!.. Та годі, брате!

Ані людей тих, ані хати 
Тієї вже давно немає,
Лиш коляда там ще блукає,
Оцей наш славний "Бог предвічний". 

Який, який він довговічний!
Без радіо і без антени,
Чи чуєш? — лине аж до мене,
І хоч нас ділять гори й доли,
Не мовкне на Різдво ніколи.
 
* Острішок — стріха або солом’яний дашок на загаті, над тином.

Богдан Лепкий

Переглядів: 122


Разработка веб сайтов