Святвечірнє

Чистенько скрізь, натикано чатиння 
За образи, накрито довгий стіл 
Обрусом білим; хата, як святиня,
А стіл неначе жертвенний престіл.

І блимають свічки, димок снується, 
Зелене сіно пахне під столом 
І радісно у грудях серце б’ється,
І цілий світ здається гарним сном.

«Щоби дітей ми розуму навчили 
І довели щасливо під вінець,
А нам тоді спокійної могили 
Та пам’яті незлої і — кінець».

Бажання. Якби з них одна десята, 
Або хоч сота часть здійснилась нам, 
Життя було би як різдвяні свята 
І як танок довкола райських брам.

Затихли вже колядники,
Вже північ залягає,
Лише на сіні дітваки 
Орішків ще шукають.

Пустують внуки, а в куті 
Сидить дідусь на лаві,
Зі стін всміхаються святі,
Бо раді цій забаві.

Нараз десь шелест під вікном! 
Хтось сперся на загаті...
І заніміло все кругом,
І тремт пішов по хаті.
 
Дідусь вікно перехрестив. 
«Нічого. Звикли речі.
Це дух Івана приходив 
До нас на Святий вечір».

Богдан Лепкий

Переглядів: 104


Разработка веб сайтов