Великдень

ХІІ

Якщо Ти вмер, щоб смерть перемогти,
А потім вознестись на височизни,
Де вже нема ні болю, ні мети,
Ні боротьби, ні людства, ні вітчизни,

Скажи мені, чи те Твоє життя 
Земне, досмертне, в почувань тремтінні, 
Для Тебе не дорожче за злиття 
Із вічністю, що не підлегла зміні?

Що може бути кращим за Йордан,
За Назарет в оливковій гущаві,
За вигнутий самаритянки стан,
За Магдалини посмішки лукаві?

Що може бути краще за чуда,
Коли встає вздоровленим каліка,
Живим — покійний, а вином — вода, 
Оратором свободи — недоріка?

Що може бути краще за порив 
Правдивого учительського слова,
За людський дух, що Ти його творив 
У серці митаря і риболова?

Що може бути краще за той бич,
Що ним Ти вигнав фарисеїв з храму, 
Чи за те сонце з тисячі облич,
Що кликало в єрусалимську браму?

Ти переміг життям своє вмертя,
Тягар хреста, і цвяхи, й спис — у кості, 
Це теж було нескорене життя 
На над’єрусалимській високості!

Ти був живий в терновому вінку,
Та з болю не зірвав його зі скроні, 
Терпів не вперше на своїм віку,
 Перемагав у страдницькій короні.

Ми всі, хто не воскресне за три дні,
І на Суді Страшному не воскресне, 
Тримаємо в душі на яснім дні 
Твоє життя, в найтяжчих муках чесне.

І молимось: дай нам перемогти 
Не смерть, а сумніви душі слабкої,
І скаржитись Отцеві так, як Ти,
І помирати в гордім супокої.

Дмитро Павличко

Переглядів: 8


Разработка веб сайтов