Via Dolorosa
Це остання Твоя дорога,
Де обличчям Ти падав на брук,
Ще не маючи сили Бога,
Тільки — хрест для надлюдських мук.
Ти, вмліваючи, йшов на Голготу,
Щоб наш рід од печалі спасти,
Але світ не змінивсь ні на йоту,
Повен люті й злобливої мсти.
Б’ють, як дзвони, тисячоліття,
Йдеш, невидимий для юрби.
Що позаду? Скорботне сміття.
Що попереду? Німі раби.
На вершині — кати й жовніри,
А долиною, де не глянь,
Продають гендлярі сувеніри,
Злотом злиті з Твоїх страждань.
На вершині — тривожний гамір,
А долиною, де не ступи,
Чути дим із газових камер,
Видно тюрем страшні струпи.
На вершині — примара смерті,
А долиною — виє звір,
І живцем у могилах заперті,
І обсотаний дротом Сибір!
Опускай же додолу очі,
Не дивися назад, ні вперед.
Тільки згадуй долоні отчі,
Рідну матір і Назарет.
І до ката підходь з любов’ю —
Хай на всі океани й світи
Упаде із Твоєю кров’ю
Крапля світла і доброти.
Переглядів: 605
