Думи буття
I
Символ віри
Вірю в єдиного Бога: крім Бога, нічого немає,
Вірю, що є тільки дух, космос же прояв його.
І що свідомість моя єсть око єдиного Духа,
Котрим себе озира втілене в космос Буття.
Вірю, що світ матер’яльний не єсть абсолютна реальність,
Вірю, що час і простір теж абсолютні не більш:
Вічність не більша ніж мить, як і мить не коротша за вічність,
Точка й безмежність світів у Всеєдинім — одно.
Вірю, що втілення духа, котре ми вбачаємо й чуєм,
Справді є зовсім не те, чим ми вбачаєм його.
Тілом і духом обмежені, що воно є, ми не знаєм,
Хоч до спізнання все більш розум наближує нас.
Вірю, що межі розсунуться сили людської істоти
І крізь завісу Буття зможемо ми зазирнуть.
II
Свідомість
Чи реально я існую?
Що таке моя свідомість?
Як погодити єдиність
З існуванням душ без ліку?
По планетах незчисленних,
Що в краях безмежних плинуть,
Скільки душ людських — і кожна
Є собою світ окремий.
І свідомість кожна — космос
І немов Буття окреме,
Дух од інших незалежний,
Що ввесь світ об’єктивує.
Чи не є свідомість наша
Те єдине, те найвище,
Що втіляється в природу,
Робить атоми живими?
Може, іншої й немає,
І єдиність — звук порожній?
Може, тільки дух наш творить
І Буття, й його закони?
Ні, хто створений, не творить.
Я не вірю, щоб маленький
І обмежений на силах
Дух наш був творцем найвищим.
Я не вірю, що Єдиність —
Тільки душ окремих сума,
Як не може світ складаться
З незалежних елементів.
Що ж таке свідомість наша?
Дійсний справді, хоч маленький,
Нерв чуткий, котрим Єдиність
Відчуває існування:
Нерв живий Буття живого,
Поза часом і простором,
Що в клітину матер’яльну
В тілі нашому втілився.
Володимир Самійленко
Переглядів: 636
