ПЂСНЬ 3-я,
Цикл "Сад Божественних пісень"

Из сего сЂмени: Прорасти земля быліе травное, сирЂчь: Кости твоя прозябнут, яко трава, и разботЂют (Исаіа).

Весна люба, ах, пришла! Зима люта, ах, пройшла!
Уже сады расцвЂли и соловьев навели.

Ах ты, печаль, прочь отсель! Не безобразь красных сел.
БЂжи себЂ в болота, в подземныи ворота!

БЂжи себЂ прочь во ад! Не для тебе рай и сад.
Душа моя процвЂла и радостей навела.

Щастлив тот и без утЂх, кто побЂдил смертный грЂх.
Душа его — Божій град, душа его — Божій сад.

Всегда сей сад даст цвЂты, всегда сей сад даст плоды,
Всегда весною там цвЂтет, и лист его не падет.

О Боже мой, ты мнЂ — град! О боже мой, ты мнЂ — сад!
Невинность мнЂ — то цвЂты, любовь и мир — то плоды.

Душа моя есть верба, а ты еси ей вода.
Питай мене в сей водЂ, утЂшь мене в сей бЂдЂ.

Я ничего не боюсь; одних грЂхов я страшусь.
Убій во мнЂ всякій грЂх: се — ключ моих всЂх утЂх!

ПIСНЯ 3-тя (Переклад)

Iз цього сiменi. «Нехай земля вродить траву, ярину». Або: «I як трава молода, розцвiтуть вашi костi».

Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!
Уже сади розцвiли й солов'їв навели.

Геть, печале, геть вiдсiль! Не нiвеч ти красних сiл!
Бiжи co6i в болот, у пiдземнi ворот.

В пекло повертай назад! Не для тебе рай i сад!
Душа моя процвiл , радостi менi дала.

Щасний той i без утiх, хто подужав смертний гpix.
Душа його — Божий град, душа його — Божий сад.

Завжди родить сад квiтки, завжди плiд згина гiлки,
I весною все пахтить, — листя тут не облетить.

Боже мiй! Це ти — мiй град! Боже мiй! Це ти — мiй сад,
А невиннicть — то мiй квiт, мир, любов — ото наш плiд.

Бо душа моя верба, ти для неї, як вода,
Буду жить на тiй водi, втiш мене у цiй бiдi.

Я нiчого не боюсь, лиш гpixa я стережусь,
В менi вбий усякий гpix — це є ключ моїх yтix!

Григорій Сковорода

Переклад В. Шевчука