ПЂСНЬ 9-я
Цикл "Сад Божественних пісень"
Святому Духу. Из сего: Дух твой благій наставит мя на землю праву Снизшед языки слія. Разгласная возшумЂ.
Голова всяка свой имЂет смысл;
Сердцу всякому своя любовь,
И не однака всЂм живущим мысль:
Тот овец любит, а тот козлов.
Так и мнЂ вольность одна есть нравна
И безпечальный, препростый путь.
Се — моя мЂра в житіи главна;
Весь окончится мой циркуль тут.
Ты, святый Боже и вЂков творец,
Утверди сіе, что сам создал.
При тебЂ может все в благій конец
Так попасти, как к магниту сталь.
Аще ж не право зрит мое око,
Ты мене, отче, настави здЂсь;
Ты людских видиш, сидяй высоко,
Разных толь мнЂній безщетну смЂсь.
Тот на восточный, сей в вечерній край
Плывет по щастье со всЂх вЂтрил,
Иной в полночной странЂ видит рай,
Иный на полдень путь свой открыл.
Один говорит: вот кто-то косит!
А другій спорит: се ктось стрижет,
А сей: у воза пять кол, голосит.
Скажи: кій бЂс нам в прах мысль сЂчет?
ПIСНЯ 9-та (Переклад)
Святому Духу. Iз цього: «Добрий дух твiй нехай попровадить мене пo piвнiй землi». «Тож зiйдiмо i змiшаймо там їxнi мoви, щоб не розумiли вони мови один одного».
Свій смисл усяка голова трима,
А серце всяке — свою любов,
В думках одного у людей нема,
У вівцях, козах хтось смак знайшов.
Мені ж свобода лиш одна вабна
I безпечальна, препроста путь,
В життi це мiрка є основна,
З'єднає коло циркуль отут.
Святий мiй Боже i вiкiв творець,
Стверди, що клав був ти на скрижаль,
Нехай потягне з кiнця в кiнець
Наш свiт, як тягнуть магнiти сталь.
Коли неправо бачить десь око,
Навчи хуткiше, отче ти мiй,
Людей ти бачиш, сидиш високо, —
Думок даремних в них рiзнобiй.
Один на схiдний, той — вечiрнiй край
Пливуть по щастя з ycix вiтрил,
Той у пiвнiчнiм краю уздрiв рай,
На пiвдень iнший шлях свiй вiдкрив.
Один та й каже: «Онде хтось косить»,
А iнший мовить: «Мабуть, стриже».
А цей: «У воза п'ять колic», — голосить.
Скажи: який бic мислi сiче?
Григорій Сковорода
Переклад В. Шевчука
Переглядів: 546
