Молитва («О Господи, пробач мої благання»)

О Господи, пробач мої благання!
Не раю я в предвічного молю — 
Безжурного, святого існування, 
Прозорого спокою кришталю...

За сяйвом зор, в байдужому безміррі,
У тихому пристанищі райськім,
Душа живе у непорушнім мирі,
В самодовлінні святковім.

Турботою там серце не сповите,
Йому чужі — скорботи і жалі.
Життя людське від його сяйвом скрите, 
Дастьбі йому печалі до землі.

Немає струн нетлінне на відгомін 
До земної утіхи і злоби,
До тих країн, де не втихає стогін,
До сліз людських, до крові й боротьби...

Не рви ж, молю, струн серця задля раю,
 Хоч пекло дай, а мук не одбирай:
Я мир любить, ним вік боліть жадаю,
В його добрі чувати серцем рай!

Михайло Старицький

Переглядів: 17


Разработка веб сайтов