Молитва («О Господи, пробач мої благання»)
О Господи, пробач мої благання!
Не раю я в предвічного молю —
Безжурного, святого існування,
Прозорого спокою кришталю...
За сяйвом зор, в байдужому безміррі,
У тихому пристанищі райськім,
Душа живе у непорушнім мирі,
В самодовлінні святковім.
Турботою там серце не сповите,
Йому чужі — скорботи і жалі.
Життя людське від його сяйвом скрите,
Дастьбі йому печалі до землі.
Немає струн нетлінне на відгомін
До земної утіхи і злоби,
До тих країн, де не втихає стогін,
До сліз людських, до крові й боротьби...
Не рви ж, молю, струн серця задля раю,
Хоч пекло дай, а мук не одбирай:
Я мир любить, ним вік боліть жадаю,
В його добрі чувати серцем рай!
Михайло Старицький
Переглядів: 413
