«Святі пустельники і жони преподобні»
* * *
Святі пустельники і жони преподобні,
Щоб думкою злітать в оселища загробні,
Щоб окриляти дух, стишати буйну кров,
Зложили тьку святих, благальних молитов.
А жодна з них мені так серця не зрушає,
Як та, що пан-отець край врат царських читає
У дні жалобнії великого поста...
Її проказують із чулістю вуста,
Бо з тайників душі святиня виринає:
«Життя Владико й Боже мій!
Дух марності, недійності, гризоти,
Дух заздрості до влади і гордоти,
Дух лихословія від мене геть одвій!
А дух сумиріння, терпливосгі, чистоти
Та щирої любові я молю, —
Подай мені, о Господи й Царю:
Хай бачу я своїх гріхів мерзоти,
А братові осуди не даю!»
Не рви ж, молю, струн серця задля раю,
Хоч пекло дай, а мук не одбирай:
Я мир любить, ним вік боліть жадаю,
В його добрі чувати серцем рай!
Михайло Старицький
Переглядів: 381
