Різдвяний вірш
«Мають нори лисиці і гнізда птахи небесні.
Син же Чоловічий не має де голови прихилити (Мт 8.20).
В наш світ
Він прийшов уже гнаним:
Йому поклонились волхви,
але по дорозі назад уже замітали свій слід.
На земних тронах сиділи царі.
Святині посіли фарисеї.
У всіх була рішуча віра:
всі місця зайняті.
Вгорі та глуха стіна,
де лежить уже знайдена істина.
Пильні хранителі дослухались
Нового Слова:
чим воно загрожує?..
Лише один оцінив прихід на землю
Месії:
з високої гори показав Йому
Усі царства світу і славу їх
і ладен був віддати їх лише за те,
щоб поклонився йому.
Ходили за Ним нещасні і каліки,
благаючи чуда,
але навіть грім чудес і блискавиці
мудрости —
затягувало павутиною
фарисейства.
Маловірні учні, яким рости
до апостолів,
тверді вороги, яких не вразити
любов’ю,
юрми цікавих, міняйли в храмі,
просвітлені блудниці,
потаємні Никодими
в примарах страху, що зродив Юду.
І тільки максималізм віри:
«Хто не збирає зо мною,
той розкидає».
І тільки максималізм серця:
«Будьте мудрі, як змії, і невинні,
як голубки».
І чиста сила офіри.
Євген Сверстюк
Переглядів: 429
