Відгомін псалмів
Псалом 43

Боже мій світло моєї душі 
В пам’яті нагій наших батьків 
Ти був вершиною де не носило нас 
Де не блукали ми як ми не падали 
В проміннях ранку вершина світилась 
І на коліна ми опускалися 
І у молитві ми підіймалися 
Тільки могили у наших степах 
Скільки віків скільки орд скільки сил 
Як міражі гордо знятих мечів 
Вітром волі твоєї приносило 
Перед лицем твоїм все розсипалося 
І на коліна ми опускалися 
І у молитві ми підіймалися 
Понад тьмяний Чумацький Шлях
Раптом засяяла наша зоря 
Зрошений потом сльозами кров’ю 
Степ наш зацвів нездоланною силою 
Ти посоромив пихатих і гордих 
Слава Всевишньому — луна розлягалася 
І у молитві ми підіймалися.
Нині твій вівтар в наших серцях 
Гасне притлумлений темними силами 
Ходим сліпі і в сусід як на глум 
Власної мови як милості просимо 
Але офіру на вівтар приносимо 
І своїм духом тоді оживаємо 
І у молитві ми знов підіймаємось.

Євген Сверстюк

Переглядів: 8


Разработка веб сайтов