До бабки — бабця.
Погомоніти…
В кожної праця,
В кожної діти.
Сядуть рядочком,
Глянуть на руки…
Скільки тих рочків!
А вже онуки…
Так само пишні
Вишні у травні.
А долі пишуть
Листи прощальні.
Хтось вийде з хати:
«Агов, бабусю,
Там кличе мати!..»
Пасуться гуси,
Пасеться вітер,
Пасеться старість.
Отак сидіти —
Найбільша радість.
«Бабусю, рідна!»
«Іду, малече!»
А сонце літнє —
Рядком на плечі.
І позмовкають:
Так легше — мовчки…
Життя стікає…
Стільки вже рочків!..
В кожної праця,
Онуки, діти…
І час прощаться —
Днина в зеніті.
Лідія Меланіч
155
авторів
3231
віршів
811
русских стихов
320
дитячих віршів
Катерина Федорівна Глянько (1902–1995), в шлюбі Попова — українська письменниця. Псевдонім — Катерина Перелісна.
Народилася 2 грудня 1902 р. на околиці Харкова в родині робітника. Закінчила гімназію ім. Б. Грінченка, потім Харківський інститут народної освіти. У 1919-1931 рр. друкувалася в харківських журналах і газетах. У 1931 р. був репресований чоловік, що очолював Український інститут педагогіки. Перелісна втратила роботу, в 1942 р. прибула до Львова. Від переслідувань емігрувала з родиною на Захід, жила в Німеччині, потім у м. Чикаго (США). Доживала віку в старечому притулку, бо син помер раніше. Померла в 1995 р.