Під білим сонцем вигоріло літо,
І зблякла зелень, визріли літа.
І на узліссі, в жовтий дим залитім,
В останній дзвоник літо калата.
Уже відцвів барвистий килим квітів,
Лиш запізнілий дзвоник доганя
Серпневу тінь, яка закрила літо,
Й побігла геть, хутчіше від коня.
За теплим літом тягнуться ключами
Літа життя в осінньо-жовтий дим,
Що пролетять хмаринками над нами,
Упавши в душу смутком дощовим.
Пора осіння підсумок підводить,
Земля здає екзамен на плоди.
Й моє життя до фінішу підводить,
Немов би каже: «Пізно вже цвісти.
Уже пора врожай життя збирати,
До Божих ніг покласти в дар літа».
...Я слухаю, як вічність б’є набатом,
Як в пізній дзвоник осінь калата.
Юрій Вавринюк
162
авторів
3354
віршів
819
русских стихов
322
дитячих віршів
Катерина Федорівна Глянько (1902–1995), в шлюбі Попова — українська письменниця. Псевдонім — Катерина Перелісна.
Народилася 2 грудня 1902 р. на околиці Харкова в родині робітника. Закінчила гімназію ім. Б. Грінченка, потім Харківський інститут народної освіти. У 1919-1931 рр. друкувалася в харківських журналах і газетах. У 1931 р. був репресований чоловік, що очолював Український інститут педагогіки. Перелісна втратила роботу, в 1942 р. прибула до Львова. Від переслідувань емігрувала з родиною на Захід, жила в Німеччині, потім у м. Чикаго (США). Доживала віку в старечому притулку, бо син помер раніше. Померла в 1995 р.