Радій, душе! Втішайся завжди в Бозі!
Хоч сил так мало біди побороть.
Хоч терни зустрічаєш на дорозі,
Ти не журись, з тобою сам Господь...
Його рука Всесильна поруч буде,
Тоді, як виє вітер-ураган.
З тобою твій Спаситель скрізь і всюди,
В човні життя — надійний Капітан!
Яка то втіха — буть дитям Ісуса!
Яке то щастя — Господу служить!
Він збереже в час горя і спокуси,
І крила віри стомлені зміцнить.
Порою важко йти — ти не здавайся!
Не опускай в безсиллі своїх рук.
І попри все — частіше посміхайся,
З тобою Бог! А Він — найкращий Друг.
Радій, втішайсь, хай не лякають тебе,
Могутні хвилі, буря навісна.
У тебе ціль одна — це чисте небо,
Де стихнуть грози, де цвіте весна.
«Завжди радій!» — так нас Господь навчає,
Нехай відступлять сумніви і страх,
Блаженний той, хто Богу довіряє,
Й Йому вручає весь життєвий шлях.
Ти поклади журбу свою на Бога,
Все розкажи Ісусу так, як є...
Хто, як не Він пошле нам допомогу?
І радість вселить в серденько твоє?
Він знає все — страждання, біль і сльози...
Він чує стогін зранених сердець...
Його любов — то чисті, ранні роси...
Його підтримка — світла промінець.
Хай радість наповняє твої груди,
Із піснею хвали проходь свій путь...
І де б не був ти, друже, знай — усюди
Надійсь на Бога й вірним Йому будь...
Катерина Бойко
162
авторів
3366
віршів
831
русских стихов
322
дитячих віршів
Остап Давидович Тарнавський (1917, Львів — 19 вересня 1992, Філадельфія) — український поет, перекладач, літературний критик, журналіст, літературознавець, культурний діяч.
Автор поетичних збірок «Слова і мрії» (1948), «Життя» (1952), «Мости» (1956), «Самотнє дерево» (1960), «Сотня сонетів» (1984); збірки есе «Туга за мітом» (1966), новел і нарисів «Камінні ступені» (1979), книги спогадів «Літературний Львів» (1995).