Я часто думаю, якою ж зустріч буде
Там, за земною пристанню, з Христом?
Такою, як закоханих? Де люди,
Вдихаючи любов на повні груди,
Чуття промінять всім своїм єством?
Чи ж скропленою щирими сльозами,
Як зустріч сина й матері тоді,
Коли прийшов з війни й крізь шум вокзальний
Знайшов очима рідну постать мами
І серцем, й тілом линув лиш туди?
А чи вона подібна буде тому,
Як після довгих і буремних літ
Вертаються із чужини додому,
Де виливають сльози болю й втоми,
Чолом торкнувшись рідної землі?
Ні, ми не знаємо, яка ця зустріч буде,
Та вірю я, що воєдино в ній
Зіллються зустрічі земні. Вони ж бо всюди
Нагадують про вічну зустріч людям,
Що стане здійсненням всіх незбагненних мрій.
Віра Кушнір
Переклала з російської Ольга Міцевська
162
авторів
3373
віршів
831
русских стихов
322
дитячих віршів
Григорій Савич Сковорода (22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.
Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Переслідуваний світськими та духовними властями, з 1770-х років вів життя мандрівного філософа. У філософських діалогах і трактатах біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Сенс людського існування — подвиг самопізнання.