Я довго плакала: чому їх не пустили?..
Сльозу дитячу понесла у світ.
Для них в Творця благала ласки й сили,
Під зіронькою йшла за ними вслід.
І не в одні постукали ми дверці,
Нас залишали в холоді й хулі.
А я молилась і вразливим серцем
Шукала Милосердя на землі.
І гріла душу та свята лампадка,
І Мама усміхалася мені.
Свята Вечеря... Перша шоколадка.
Різдвяник на промерзлому вікні.
Моя сльоза й молитва — на сторожі
Святого Дива після довгих мук.
Я чистим серцем бачу очі Божі
І Серце, що осяяло пітьму.
Від янгольської тиші і блакиті
Здається ще смачнішою кутя.
Немов співочі квіти у букеті,
Дзвіночки срібним співом мерехтять.
Все майже схоже на дитячу мрію,
Лиш болісніше і рідніше все...
Сніги тисячоліть... Смутну Марію
Тепер чекають в кожній із осель.
Вже двері перед нею не зачинять.
ЛЮБОВ і ЧИСТОТА здолали гріх!
Страждальний світ в Її сльозі спочине
Під тихим сяйвом Вічної Зорі.
Як перший пастушок, прийде паломник —
Мов не було цих двох тисячоліть —
І мовить перед яслами в поклоні:
ТЕБЕ, ВЕЛИКИЙ ГОСПОДИ, ХВАЛІМ!
ТЕБЕ, ТЕРПЛЯЧИЙ ГОСПОДИ, ХВАЛІМ!
Надія Кметюк
162
авторів
3349
віршів
819
русских стихов
322
дитячих віршів
Марі́йка Підгіря́нка (справжнє ім’я — Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська; 29 березня 1881, с. Білі Ослави на Івано-Франківщині — 20 травня 1963 р., смт Рудно біля Львова, похована у Львові на Личаківському цвинтарі) — українська поетеса.
Народилася в родині лісничого. У Марійки рано пробудився потяг до літератури, поезії. В 13 років пробує свої поетичні сили. В 1900 році екстерном успішно складає іспити в учительській семінарії у Львові. Отримує диплом на право вчителювати в школі. Відтоді 40 років віддана шкільній роботі та поезії.
Друкувати вірші Марійка Підгірянка почала з 1904 р. в періодичних виданнях. Перша збірка поезій «Відгуки душі» вийшла 1908 р.
1904 познайомилась з Августином Домбровським, майбутнім педагогом, громадським діячем, послом до УНРади, який1905 став її чоловіком. У них було четверо дітей: син Остап — викладач французької мови в Львівському університеті імені І. Франка, кандидат філологічних наук; син Роман — перекладач з німецької, працівник газети «Шлях перемоги» у Мюнхені; син Маркіян — український громадський діяч Австралії, інженер-електрик, автор «Підручника шофера»; дочка Дарія — вчителька української мови й літератури шкіл Галичини.
Більшість творів поетеса написала для дітей і про дітей. Основні мотиви віршів М. Підгірянки до 1939 р. — мрії про краще майбутнє народу, оспівування краси рідного краю, природи Карпат. Авторка щедро використовує фольклорні мотиви, її вірші ніжні і легкі, часто нагадують українські народні пісні («Співанки», «Вечір», «Що роблю я, що я дію»). Працювала Марійка Підгірянка і в жанрі поеми.
Досить своєрідною є поема «Мати-страдниця», написана в 1919 р. Події у творі — це одна зі сторінок життя західноукраїнських вигнанців під час Першої світової війни, коли тисячі галичан померло в концентраційних таборах з голоду і від епідемій. Композиційним обрамленням поеми є «Вступ» і своєрідний епілог. Сповідь страдниці, подану в жанрі голосінь, становлять 12 пісень.
У радянські часи за життя Марійки Підгірянки її книги не видавалися, окремі вірші з’являлися лише в журналах. Потім видавництва Львова і Києва видали маленькі збірочки для дітей: «Безкінечні казочки», «Грай, бджілко», «Ростіть великі», «Школярики йдуть».
За роки незалежності побачили світ у видавництвах Києва, Ужгорода, Коломиї, Івано-Франківська її книжечки «Розповім вам казку, байку», «Гарний Мурко мій маленький», «Безкінечні казочки», «Зіллюся з серцем народу», «Краю мій, рідний», «Учись, маленький», «Три віночки», «Мелодії дитинства», «Мати-страдниця».