* * *
Зоря стояла прямо над вертепом
І заглядала мовчки з-за плеча
Марії-матері. І небом
Пропахли ясла. Капала свіча.
Тримала ніжно сина в сповиточку,
Співала стиха. Щастя — аж до сліз!
«Що жде тебе, маленький мій синочку,
Яку ти долю в світ оцей приніс?»
Вдивлялась пильно в очі немовляти,
Не вірилось: яка велика честь!
Та й звідки їй, такій щасливій, знати,
Яким важким голгофський буде хрест,
Яким болючим стане материнство,
Коли заб’ють, як в власну руку, цвях…
А поки що безхмарністю дитинства
Зоря його благословляє шлях.
Юрій Вавринюк
162
авторів
3354
віршів
819
русских стихов
322
дитячих віршів
Остап Давидович Тарнавський (1917, Львів — 19 вересня 1992, Філадельфія) — український поет, перекладач, літературний критик, журналіст, літературознавець, культурний діяч.
Автор поетичних збірок «Слова і мрії» (1948), «Життя» (1952), «Мости» (1956), «Самотнє дерево» (1960), «Сотня сонетів» (1984); збірки есе «Туга за мітом» (1966), новел і нарисів «Камінні ступені» (1979), книги спогадів «Літературний Львів» (1995).