Українська
християнська
поезія

Випадковий вірш

А Твої долоні — долоні Садівника

«А Твої долоні — долоні Садівника»

*   *   *

А Твої долоні — долоні Садівника,
вони пахнуть яблуками. Золотими.
А Твої долоні — долоні Сіяча,
вони пахнуть зерням золотим, о Хлібе!
А Твої долоні болять мені гіркіше сліз,
гірких-несолоних…
Ти воскрес, а вони все ще болять…
глибше за стукіт серця і власний подих.
…А раптом Твої сліди замете вітер, не той, що Подих,
а той, що суєта суєт?
І я забуду, яке на смак Світло,
і я забуду, яке на доторк Слово…
Піду манівцем навпростець…
Осот і будяки.
Чи озирнусь і застигну,
як та жінка Лотова,
але несолоною…
Краще хай болять.
Але й пахнуть.

Зоряна Живка



Читати далі

143

авторів

2955

віршів

778

русских стихов

291

дитячих віршів

Українські класики

ЗАГУЛ Дмитро

Дмитро Загул (1890–1944) – український поет-символіст, літературознавець, критик, публіцист, перекладач, педагог, громадський діяч..

Народився Дмитро Юрійович 28 серпня 1990 року в Буковинському селі Мілієво (тепер Вижницького р-ну Чернівецької області). Навчався в Чернівецькій класичній гімназії. Із 1915 року жив і творив переважно в Києві.

Автор збірок «З зелених гір», «На грані», «Наш день», «Мотив». Перекладач із англійської, німецької та російської мов. Відомий його переклад поеми «Мазепа» Байрона.

У 1933 році Дмитро Загул був звинувачений у націоналізмі й висланий у Сибір. Його життя обірвалося влітку 1944 року в таборі між Магаданом і Ягодним на Колимі.


Читати далі