Українська
християнська
поезія

Випадковий вірш

До людей

До людей

Ріка самодурства розбурхує хвилі свої, 
І ллється потоком брехня і захланності злива,
А зірка гаряча, руками не візьмеш її,
А сонце високо, дістати його неможливо.

Хоч місяць володар, до нього хмарини пливуть,
Натхненні роздоллям свободи й високого злету.
А, може від того, що крила в людей не ростуть, 
Вони так приземлено бачать зелену планету.

Ми не досконалі, але вимагаєм чудес
І просим життя, щоб сюрпризи щодня посилало,
Та сумно мені, коли падає зірка з небес,
Бажань не загадую я, хоч їх маю чимало.

Доведено вже, та не слухають, наче глухі,
Що наше життя – тільки кара і випробування.
І мудрість прибуде тоді, коли зникнуть гріхи,
Врятує від лиха смирення, а ще покаяння.

Енергія зла нищівна спопеляє усе,
А ми тільки в горі до неба підносимо руки,
А може месія новий нам любов принесе,
Бо що нам Христос, що терпів на хресті за нас муки?

В слідах виростає тернина і вовчі гриби,
Як ті неминуче ведуть руйнувати могили.
І власні тіла вже стають, як похмурі гроби,
І кров не червона, а чорна тече поза жили.

Я вирву з корінням із серця безсилля своє,
А треба, то й серце гаряче віддам на поталу,
Щоб тільки відкрилося те, що прозріння дає,
Щоб вітрові крил молодих на шляху не в'язали.

Я бачила тих, що криницю допили до дна,
І тих, що молитви у білі складали конверти.
Нехай буде віра і правда на всіх нас одна,
Тоді ми ніколи, ніколи не зможемо вмерти.

Раїса Обшарська



Читати далі

129

авторів

2321

віршів

371

русских стихов

253

дитячих віршів

Українські класики

ТИЧИНА Павло

Павло Григорович Тичина (11 [23] січня 1891, Піски, Козелецький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія  — 16 вересня 1967, Київ, Українська РСР, СРСР) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.


Читати далі