Я радiю – Бог чує мене,
Я радiю – Господь мене чує.
Скiльки рокiв моїх промине?
Скiльки їх ще для мене iснує?
Обняли i хвороби в життi,
I пекельнi, смертельнi муки,
Та нiколи не мав на метi,
Щоб чекати iз Богом розлуки.
Милостивий i праведний Бог –
Вiн грiхи нам усi прощає,
I немає у серцi тривог:
Кожну душу Бог бачить i знає.
Врятував Господь душу мою,
Мої ноги – вiд спотикання.
Щиро хочу я бути в раю,
Це моє найдорожче чекання.
Я покаявсь в грiхах перед Ним
I навiки люблю Його щиро.
Я не буду для Нього чужим –
Буду жить в Його Царствi Миру.
Ярослав Велиган
162
авторів
3354
віршів
819
русских стихов
322
дитячих віршів
Олег Ольжич (справжнє ім'я Олег Олександрович Кандиба), (8 (21) липня 1907, Житомир — 10 червня 1944, концтабір Заксенгаузен) — український поет, політичний діяч, археолог. Син відомого українського поета Олександра Олеся.
Очолював культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів (1937) і Революційний Трибунал ОУН (1939 —1941). Заступник Голови ПУН та Голова ПУН на українських землях (з 05.1942), Голова ПУН ОУН (01.1944 —10.06.1944).