Час не летить, то просто ми невічні.
Час був, час є і буде на віки…
То тільки ми гостюємо у Вічності
Одну секунду, кажемо, роки.
То тільки ми собі таки міркуємо,
Що люди — вісь і крутиться Земля
Довкола наших похотей і пристрастей
І кожен з нас — то Всесвіт, то стезя…
А ми ніхто, точніше, гості блудні,
Котрих Господь в обитель запросив,
Аби ділили разом свя’та й будні,
Спожили Хліб й Вино, побули з Ним…
Час не летить, то просто ти невічний.
Час був і є, і буде на віки…
Отож поводься у гостях по-людськи,
Для чогось Бог хотів, щоб гість був ти?!
Оксана Кузів
162
авторів
3366
віршів
831
русских стихов
322
дитячих віршів
Григорій Савич Сковорода (22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.
Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Переслідуваний світськими та духовними властями, з 1770-х років вів життя мандрівного філософа. У філософських діалогах і трактатах біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Сенс людського існування — подвиг самопізнання.