* * *
В щасливі дні, коли на серці сонячно
І бачу світло Божого лиця,
Тягнусь до Неба обома долонями
З молитвою подяки до Отця.
В ній сльози щастя змішані із нотами,
В ній радість у найвищій із октав,
У терції з небесними висотами, —
Це молитовні вдячності слова!
Коли в хвилини розпачу й неспокою
Стискає серце невимовний біль,
Душа стає такою одинокою,
А співчуття людей — на рани сіль.
Тоді приходжу у Присутність Божу я,
Без слів схиляюсь до Його грудей —
І тихий спокій для душі знаходжу там
Від доторку долонь й тепла очей.
Молитва — це душі моєї крила,
Які мене підносять до Отця.
В ній дихання життя і справжня сила,
Натхнення і відрада в ній моя.
Лише в молитві я жива й щаслива,
Благословенна Батьком дорогим.
Молитва — милосердя тепла злива
І віра всім обітницям святим.
Марія Звірид
162
авторів
3354
віршів
819
русских стихов
322
дитячих віршів
Михайло Петрович Старицький (1840 — 1904) — український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч.
Поетичну творчість Старицький розпочав перекладами з Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Миколи Некрасова, Генріха Гейне, Джорджа Байрона, Адама Міцкевича, сербських пісень та ін.
Одночасно писав оригінальні поезії, друкуючи їх у галицьких періодичних виданнях. У Києві були надруковані казки Ганса Крістіана Андерсена в його перекладі (псевдонім М. Стариченко) (1873), сербські народні думи і пісні (1876), збірка поезій «З давнього зшитку. Пісні і думи» (1881 — 1883) та інші.
Значною подією було видання «Гамлета» Вільяма Шекспіра у перекладі Старицького (1882).
Основне місце в оригінальній поетичній спадщині Старицького посідає його громадянська лірика з виразними соціальними («Швачка»), патріотичними («До України», «До молоді») мотивами, з оспівуванням героїчного минулого («Морітурі») чи протестом проти царизму («До Шевченка»). Окрема частина поетичної творчості письменника — його інтимна лірика («Монологи про кохання»). Деякі ліричні поезії Старицького стали народними піснями («Ніч яка, Господи, місячна, зоряна», «Ох і де ти, зіронько та вечірняя», «Туман хвилями лягає»).