Врочистих гімнів ллються звуки
Христу — Спасителю людей,
Хто переніс нелюдські муки
Для торжества святих ідей.
І пеклу більше не під силу
Вселяти страх — саме тремтить.
Вже не лякає тінь могили
Того, хто Божий дар хранить.
Якби не славне воскресіння
Христа, що вмер, було, за нас,
Тоді б воістину від тління
Ніхто б на світі нас не спас.
Тоді була б даремна віра,
Надія наша в майбуття,
Життя було б непевним, сірим,
Не схожим навіть на життя.
Наука вся тоді Христова,
Його пророчі в ній думки
Були б не варті навіть слова
Для всіх людей на всі віки.
Та Він воскрес! Тепер правдивий
На все знаходиться одвіт.
Віднині й завжди є щасливі,
Оті, що йдуть за Ним услід.
Так, Він воскрес! Життя основа
Нам зрозуміла сущим тут.
Тепер є сенс читати Слово,
Вклонятись Господу Христу.
Співаймо всі, щоб на замовкла
Хвала Тому, Хто йшов на хрест,
Щоб звістка радісно звучала:
Христос воістину воскрес!
Сергій Рачинець
161
авторів
3317
віршів
818
русских стихов
322
дитячих віршів
Марі́йка Підгіря́нка (справжнє ім’я — Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська; 29 березня 1881, с. Білі Ослави на Івано-Франківщині — 20 травня 1963 р., смт Рудно біля Львова, похована у Львові на Личаківському цвинтарі) — українська поетеса.
Народилася в родині лісничого. У Марійки рано пробудився потяг до літератури, поезії. В 13 років пробує свої поетичні сили. В 1900 році екстерном успішно складає іспити в учительській семінарії у Львові. Отримує диплом на право вчителювати в школі. Відтоді 40 років віддана шкільній роботі та поезії.
Друкувати вірші Марійка Підгірянка почала з 1904 р. в періодичних виданнях. Перша збірка поезій «Відгуки душі» вийшла 1908 р.
1904 познайомилась з Августином Домбровським, майбутнім педагогом, громадським діячем, послом до УНРади, який1905 став її чоловіком. У них було четверо дітей: син Остап — викладач французької мови в Львівському університеті імені І. Франка, кандидат філологічних наук; син Роман — перекладач з німецької, працівник газети «Шлях перемоги» у Мюнхені; син Маркіян — український громадський діяч Австралії, інженер-електрик, автор «Підручника шофера»; дочка Дарія — вчителька української мови й літератури шкіл Галичини.
Більшість творів поетеса написала для дітей і про дітей. Основні мотиви віршів М. Підгірянки до 1939 р. — мрії про краще майбутнє народу, оспівування краси рідного краю, природи Карпат. Авторка щедро використовує фольклорні мотиви, її вірші ніжні і легкі, часто нагадують українські народні пісні («Співанки», «Вечір», «Що роблю я, що я дію»). Працювала Марійка Підгірянка і в жанрі поеми.
Досить своєрідною є поема «Мати-страдниця», написана в 1919 р. Події у творі — це одна зі сторінок життя західноукраїнських вигнанців під час Першої світової війни, коли тисячі галичан померло в концентраційних таборах з голоду і від епідемій. Композиційним обрамленням поеми є «Вступ» і своєрідний епілог. Сповідь страдниці, подану в жанрі голосінь, становлять 12 пісень.
У радянські часи за життя Марійки Підгірянки її книги не видавалися, окремі вірші з’являлися лише в журналах. Потім видавництва Львова і Києва видали маленькі збірочки для дітей: «Безкінечні казочки», «Грай, бджілко», «Ростіть великі», «Школярики йдуть».
За роки незалежності побачили світ у видавництвах Києва, Ужгорода, Коломиї, Івано-Франківська її книжечки «Розповім вам казку, байку», «Гарний Мурко мій маленький», «Безкінечні казочки», «Зіллюся з серцем народу», «Краю мій, рідний», «Учись, маленький», «Три віночки», «Мелодії дитинства», «Мати-страдниця».