* * *
Бог так полюбив цей світ, що зволив віддати Сина,
Аби все пропаще, грішне, загублене віднайти,
Щоб зняти провини гніт з обтяжених пліч людини
І дотиком ласки ніжним серця від гріха спасти.
Боліла Йому твоя залита сльозами доля
І гріх, що повстав стіною між людством і Ним, Святим.
Хотів Він, щоб ти і я звільнилися з пут неволі —
Тож вісткою різдвяно́ю Він радість нам сповістив.
Обіцяний дивний Спас прийшов у цей світ убогий,
Залúшивши славу вічну і ставши таким, як ми.
Проміння надії враз осяяло тьму тривоги —
Стрічала земля величну, святу, неповторну мить.
Він з нами! Великий Бог, Князь миру, святий Порадник!
Крізь темну гріховну прірву з’явився до неба міст!
Прийшов Той, Хто весь наш борг зуміє простити владно,
Заслону гріхів розíрве й життю подарує зміст.
Сплатив Він на тім хресті ціною Своєї крові
І твій у небесне царство квиток. Ти ж його візьмеш?
Він дрізки людських життів докупи збирає знову.
Ходімо до ясел разом. Тебе Спас чекає теж.
Ju Lia
162
авторів
3354
віршів
819
русских стихов
322
дитячих віршів
Ліна Васиилівна Костеенко (нар. 19 березня 1930, Ржищів, Київська обл.) — українська письменниця, поетеса-шістдесятниця. Лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994).
У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого».