Древній Вуже, що Господом проклятий від початку,
Пам'ятаєш ту першу зустріч в Саду землі?
Твій нащадок тепер доганяє мого нащадка,
Жалить п'яти, приречений повзати в кушпелі́.
Після зверження рідко буває м'яка посадка.
Ми зробили свій вибір обабіч Ріки життя.
Мій нащадок топтатиме череп твого нащадка
У віках і народах, без жодного співчуття.
Вбивце-Каїне, ти, що прийняв на чоло печатку,
Обираючи жереб між заздрих лихих нікчем,
Твій нащадок вдарятиме в спину мого нащадка
І ставатиме вкотре вигнанцем і втікачем.
Пам'ятаєш ту жертву, те світле дзвінке хлопчатко
І занесений камінь у той зловорожий день?
Беззупинно волатиме кров'ю мого нащадка
Найлютіша відплата — від Бога і від людей.
Юдо-зраднику, як допустив ти нещасну гадку,
Щоб за душу призначити плату, як за товар?
Твій нащадок донині цілує мого нащадка,
Тільки в іншій сьогодні валюті бере хабар.
Чорні гроші — сплямована кров'ю твоя тридцятка.
За тобою уже на гілляці кричать сичі.
Мій нащадок запитує в очі твого нащадка:
«Що ти чиниш? Якого ти чорта прийшов вночі?»
Царю Іроде, стороже вічний гнилого спадку,
Ще твоя нині влада, та злічена до хвилин.
Твій нащадок розіпне на древі мого нащадка
Серед сорому, смороду, реготу і хули.
Твій престол — цитадель беззаконня і безпорядку,
Та у Бога все зважено, ро́ки твої — трава.
Мій нащадок вкінці переможе твого нащадка,
І його обезкровлене тіло зжере черва́.
Дмитро Довбуш
162
авторів
3354
віршів
819
русских стихов
322
дитячих віршів
Михайло Петрович Старицький (1840 — 1904) — український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч.
Поетичну творчість Старицький розпочав перекладами з Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Миколи Некрасова, Генріха Гейне, Джорджа Байрона, Адама Міцкевича, сербських пісень та ін.
Одночасно писав оригінальні поезії, друкуючи їх у галицьких періодичних виданнях. У Києві були надруковані казки Ганса Крістіана Андерсена в його перекладі (псевдонім М. Стариченко) (1873), сербські народні думи і пісні (1876), збірка поезій «З давнього зшитку. Пісні і думи» (1881 — 1883) та інші.
Значною подією було видання «Гамлета» Вільяма Шекспіра у перекладі Старицького (1882).
Основне місце в оригінальній поетичній спадщині Старицького посідає його громадянська лірика з виразними соціальними («Швачка»), патріотичними («До України», «До молоді») мотивами, з оспівуванням героїчного минулого («Морітурі») чи протестом проти царизму («До Шевченка»). Окрема частина поетичної творчості письменника — його інтимна лірика («Монологи про кохання»). Деякі ліричні поезії Старицького стали народними піснями («Ніч яка, Господи, місячна, зоряна», «Ох і де ти, зіронько та вечірняя», «Туман хвилями лягає»).