Українська
християнська
поезія

Випадковий вірш

Чого, скажи, душе, ночами плачеш

«Чого, скажи, душе, ночами плачеш»

*  *  *

Чого, скажи, душе, ночами плачеш,
Як не сповите вчасно немовля?
Хіба краси довкола ти не бачиш?
Весною знов заквітчана земля.

Хіба не маєш чистої любові,
Снаги життя, що тягнеться увись?
Скажи, якого треба тобі слова,
Аби всміхнулась радісно колись?

Хіба не можеш з болем примиритись
Минулих літ, що каменем наліг?
Я зрозумів: ти хочеш помолитись,
Аби важкий спокутувати гріх.

Сергій Рачинець



Читати далі

130

авторів

2624

віршів

605

русских стихов

262

дитячих віршів

Українські класики

КРАВЧЕНКО Уляна

Уляна Кравченко (при народженні Юлія Шнайдер) (18 квітня 1860, Миколаїв, — 31 березня 1947, Перемишль) — українська письменниця, активістка українського жіночого руху, перша на західній Україні поетеса.

Після виходу 1885 року першої збірки «Prima vera», яка підписана ще справжнім прізвищем і виразно позначена впливом поезії Івана Франка, юна поетеса здобула чималу популярність серед читачів.

1891 року вийшла друком поетична збірка «На новий шлях» під псевдонімом Уляна Кравченко, де вміщено вірші, насичені громадсько-політичними та патріотичними мотивами, закликами до жінок-сучасниць щодо активної участі у житті суспільства.

Надалі понад два десятиліття її поезії виходять друком у різних часописах, журналах, альманахах, антологіях («Зоря», «Літературно-науковий вістник», «Дзвінок», «Житє і слово», «Руслан» та ін.). Окремими виданнями її книги, адресовані головно для дітей та юнацтва, появляться у 20-30-х роках ХХ ст., зокрема «Проліски», «В дорогу» (обидві 1921), «Лебедина пісня» (1924), «Шелести нам, барвіночку» (1932). Одночасно поетеса видає і третю збірку своїх віршів «В житті є щось» (1929) та «Вибрані поезії» (1941), у яких суттєво домінують, кажучи авторським окресленням Уляни Кравченко, інтимні ліричні зізнання, пейзажно-настроєва лірика. Багата на заклично-патріотичні пасажі та громадянський пафос і майже не відома (через заборону) збірка «Для неї — все!» (1931), де вміщено поезії зі стрілецькими мотивами, як-от: «Під Крутами», «На стрілецьку нуту», цикл «З пісень летунів» та ін. Досі маловідомим залишається вірш Уляни Кравченко «Заповіт Митр. Йосифа Велямина Рутського» (1937)[8]. Окрім того, вона видала збірки поезій у прозі «Замість автобіографії» (1934) та «Мої цвіти» (1933), численні статті, автобіографічні нариси, оповідання, повістки, спогадові шкіци. Поетка здійснила численні переклади і переспіви з європейських поетів (Н. Ленау, А. Немоєвського, С. Пшесмиицького, А. Урбанського, Я. Каспровича), що мали значний вплив на формування естетичних уподобань і вдосконалення художньої майстерності самої письменниці та її сучасників.


Читати далі