Змахне руками плавно диригент,
І розіллється пісня голосиста.
Тут — а капела, там — під інструмент,
Звучать хори церковні урочисто.
Я тішуся, що є на світі спів,
Мелодії зажурливі і ніжні.
Я вдячна тим, хто з нот простих зумів
Створити щось прекрасне й дивовижне!
Здавалося б, говоряться слова,
Та треба ж так от звуки розтягнути,
Щоб забриніла в горлі тятива,
І голос душ душа змогла б почути...
Як можна розчинити так любов
В мелодіях, щоб світла задушевність
Пливла священним трепетом у кров,
І викликала до святого ревність?
Та пісня переходила у плач
Торжественний. Ставала молитва́ми.
В часи гоніння радіоприймач
Піснями пробивав залізні брами.
На три акорди музика проста...
А в ній було — неміряної сили!
По правді спраглих звала до Христа,
І розбивала атеїзму брили.
Душа народу до тих пір живе,
Допоки піснярі його не зникли,
Допоки спів окрилений пливе,
І до пісень за оплески не звикли...
Який це дар! Який це людству дар!
Без нього світ би скам’янів, як скелі.
Кладім пісенні жертви на вівтар
І освящаймо піснею оселі.
Світлана Касянчик
162
авторів
3354
віршів
819
русских стихов
322
дитячих віршів
Митрополит Іларіон (світське ім'я Іван Іванович Огієнко; 2 січня 1882, Брусилів — 29 березня 1972, Вінніпег, Манітоба, Канада) — український вчений, митрополит УАПЦ (від 1944), політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог.
Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (від 1922).
Перекладач Біблії українською мовою. Його переклад досьогодні є найбільш поширеним.
Перший ректор Кам'янець-Подільського державного українського університету (нині — Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).